Битва за Костянтинівку в розпалі: у Путіна є таємний мотив захопити місто, - FT

Російська армія продовжує наступ на Костянтинівку Донецької області, намагаючись охопити місто одразу з трьох напрямків. Як пише Financial Times, захоплення цього населеного пункту стало одним із пріоритетів Кремля в кампанії із встановлення повного контролю над Донбасом, хоча просування військ супроводжується значними втратами.

Автор нагадує, що Костянтинівка має не лише стратегічне, а й символічне значення. За радянських часів саме тут виготовляли рубінові зірки для кремлівських веж і скло для мавзолею Леніна. Сьогодні ж місто є важливою ланкою українського "поясу фортець", до якого також входять Дружківка, Краматорськ, Слов’янськ і Лиман. Втрата Костянтинівки, йдеться у публікації, посилила б тиск на інші українські міста регіону та відкрила б Росії можливості для подальшого наступу.

За оцінкою співзасновника фінської аналітичної групи Black Bird Group Еміля Кастехельмі, головною перевагою Росії залишається нечутливість до власних втрат.

"Однією з головних переваг Росії над Україною є людський ресурс – здатність поповнювати війська й миритися з дуже великими втратами", – зазначив експерт.

Як зазначає видання, довоєнне населення Костянтинівки становило близько 70 тисяч осіб, однак зараз у місті залишаються приблизно дві тисячі жителів. Вони живуть без газу, води, електрики та належної медичної допомоги, а пересування містом суттєво обмежують російські безпілотники. Через постійні удари евакуація цивільних і ротація військових стали значно небезпечнішими.

Водночас сторони по-різному оцінюють ситуацію на фронті. Президент РФ Володимир Путін заявив про нібито повне захоплення Костянтинівки, однак українська влада це заперечує.

Попри локальні успіхи російської армії, аналітики Black Bird Group звертають увагу, що наступальний потенціал Москви залишається обмеженим через українські удари по тилових об'єктах і контратаки. За їхніми підрахунками, у червні Росія навіть зазнала чистих територіальних втрат.

Водночас бої за Костянтинівку залишаються надзвичайно запеклими, а українське командування прагне максимально виснажити російські сили, навіть якщо Кремль і надалі намагатиметься просуватися вперед ціною великих людських втрат.