Чи врятують харківські дрони Японію та Тайвань

Минулого тижня сталася значна подія, яку в Україні сприйняли майже непомітно – Японія дозволила експорт летальної зброї. Вперше з часів Другої світової війни "самураї" повертаються у велику гру як самостійна мілітарна потуга.

Путін може пишатися своїм курсом на (де)мілітаризацію сусідів, адже він зробив те, чого нікому не вдавалося останні 80 років – ліквідував пацифізм як державну політику у Японії та Німеччині. Але повертаючись до японського експорту – це дуже важливо для України як у контексті можливих прямих поставок (причому у обидва боки), так і опосередковано, через інвестиції у ВПК.

Почати варто з того, що Сили самооборони Японії (ССЯ) - це 7 армія у світі за своєю потужністю у рейтингу Global Firepower 2026, яка "пропустила" на одну сходинку вище французьку армію лише через наявність у Парижу ядерного озброєння. А ось британські війська, які йдуть 8-ми, японці перегнали навіть попри розміщення на Туманному Альбіоні "ядерки". І це Японія, яка офіційно "збройних сил не має" на вимогу до пацифістської конституції.

ССЯ - це до 250 тисяч солдатів та моряків, понад 700 танків, понад 600 БМП та інших бронемашин, понад 1000 різних літаків (в усіх родах військ), близько сотні вертольотів. А ще флот на понад 150 кораблів, включно з "вертольотоносцями".

Армія вся контрактна – тобто професійна. Озброєння сучасні і навіть найсучасніші, у тому числі літаки F-35, які є певним індикатором технологічного розвитку будь-якого війська.

І це все для мирного часу у острівної держави, яка взагалі не повинна мати чисельної сухопутної армії з сотнями танків та БМП, якщо вже має флот (як ті ж британці). Якщо ж японців розізлити, то в них є ще близько 60 тисяч постійного резерву (ті, що у резерві, але тренуються) та 21-22 мільйони (!) призовників загального резерву зі 120 мільйонів населення.

Це все пояснює, чому ті ж росіяни з китайцями та навіть відносно дружні зараз корейці з філіппінцями дуже нервують через курс "японської залізної леді", прем’єрки Санае Такаїчі, на "скорочення" пацифізму (про повну відмову поки мова не йде).

Всі сусіди Японії пам’ятають початок ХХ сторіччя, коли японці на рівних билися з "великим державами", а декого навіть перемагали (Кремль хай підтвердить).

Власне, в разі якоїсь "заварухи" довкола Тайваню, саме японці, схоже, першими прийдуть острову на допомогу, адже сама пані Такаїчі вже заявила, що напад на Тайвань це "загроза для Японії". Себто – "привід до самооборони", для чого й створені Сили самооборони. У відповідь на це китайці вже заблокували експорт рідкісноземельних металів до Японії і посили антияпонську пропаганду. А заодно й ще більше посилили "навчання" довкола Тайваню.

Японці ж у цьому році активізували пошук союзників, що реалізується через різні спільні угоди та – більш наочно – через спільні військові маневри. Наприклад прямо зараз (з 20 квітня по 8 травня) проходять масштабні спільні американо-філіппінські морські навчання Balikatan 2026, до яких уперше повноцінно долучилися й Сили самооборони Японії, які раніше межі свого архіпелагу не полишали для маневрів.

Ці навчання стали відповіддю на аналогічні морські навчання КНР, РФ та ІРІ, які пройшли у лютому-березні 2026 року. А у відповідь вже на Balikatan 2026 китайці пішли на подальшу ескалацію – їхні літаки та кораблі знов перетнули лінію розмежування з Тайванем. Тепер Токіо теж має чимось відповісти за "законами ескалації".

Паралельно з погрозами японцям Пекін нарощує свою співпрацю з Кремлем. Ось і днями міністр оборони КНР відвідав Москву, після чого майже одразу вже міністр оборони РФ поїхав до Пхеньяну відкривати пам’ятник вбитим північнокорейським найманцям на війні з Україною – а КНДР це ключовий китайський сателіт, який нічого не робить без дозволу "старшого товариша".

Власне, коло замкнулося – в України та Японії спільні вороги, адже та ж КНДР, "синхронізуючись" з Китаєм, постійно погрожує японцям та пускає ракети у море у напрямку японських островів. Пекін не є зараз відверто "ворогом" для України та Японії, але він "смикає за нитки" маріонеткові режими Путіна та Кіма-молодшого та є їхньою "тиловою базою". Сама логіка сучасної геополітики примушує Київ та Токіо до співпраці.

Тому для України важливо, чим саме можуть бути корисні нам японці у випадку підписання з ними спільної оборонної угоди. Угоди за зразком тих, які ми вже маємо з європейцями та арабами. І заодно – чим можемо бути корисні їм ми з нашими дронами. Так, це поки теоретично, бо без такої угоди нічого нам японці не відправлять. На відміну від наших партнерів, яким можуть продавати все.

Японці зможуть постачати свої аналоги американських озброєнь до Європи, до Австралії та Канади, які, своєю чергою, вже будуть передавати американські озброєння нам. Така "кругова порука" вже була колись опрацьована адміністрацією Байдена з корейцями. Щоправда тепер ця історія робиться саме задля обходу Штатів, які за правління Трампа стали занадто незручним (і занадто проросійським) партнером.

І ось, повертаючись до переліку озброєння Сил самооборони Японії – переважна більшість номенклатури була вироблена самими японцями за власними розробками чи за американськими ліцензіями з великим відсотком локалізації комплектуючих.  Навіть значну частину комплектуючих до F-35 вони роблять самі – до 40% локалізації.

Ті ж протиракети PAC-2 та PAC-3 для "Петріотів", які нам так потрібні, японський ВПК також собі виготовляє. Плюс протиракети AIM-120 AMRAAM для наших F-16 та ЗРК NASAMS. Японці виробляють сучасні потужні радари, різні ракети тощо.

А ще Японія, як досить заможна країна, постійно проводить переозброєння, списуючи "старі" зразки (часто імпортні) та замінюючи їх новими (часто власного виробництва). Що для нас виглядає як справжній "супермаркет озброєнь".

Так, японці зараз списують десятки американських ЗРК I-Hawk, які активно використовують і в Україні. Списують 155-мм гаубиці FH-70, яких у ССЯ було 360 одиниць на озброєнні. Плюс сотні танків (з західними гарматами, які і в нас є), транспортні літаки, вертольоти, кораблі та величезні запаси снарядів натівського стандарту.

І це без урахування більш нових японських розробок, які теж переважно мають "американське коріння". Не у тому сенсі, що вони копіюють американські ноу-хау. Ні, це не так (США дуже ревно за цим стежать). Просто японські збройні технології у більшості випадків спеціально розроблялися так, щоб бути сумісними з американськими озброєннями. А якщо ти робиш аналог, сумісний з оригіналом, то стаєш прямим конкурентом.

Американці десятиріччями вільно ділилися з японцями технологіями, бо, по-перше, вважали Японію головною місцевою противагою для КНР. А по-друге – не вважали японців за конкурентів бо, нагадаємо, експорт японських озброєнь був заборонений, а їхня армія - це взагалі "сили самооборони".

Тобто за межами власної території та японських вод їх використання неможливе. Було неможливе, доки не "намалювався" Путін з його війною проти України, яка у геополітиці зробила можливим те, що раніше всіма вважалося неможливим.

Цікаво, що цей дозвіл на експорт, який японці зараз підтримали, й розпочався з того, що самі американці попросили японців надати їм ракети для "Петріотів" на тлі іранської кризи на початку цього року, коли бойових дій ще не було у Ормузі, але США вже до цього готувалися.

Якщо це стало можливим, то питання зняття "табу" на повноцінний збройний експорт для Японії стало лише питанням часу. І одразу ж тоді з’явилися пропозиції співпраці з Україною. 

Ми пропонували, звісно ж, наші БПЛА та БЕКи, а японці, за інсайдами – гроші та ракети для ППО.

На початку березня можливість прямого експорту на потреби України, про яку писали японські ЗМІ, Токіо офіційно спростував. Хоча перемовини велися. І ведуться зараз, бо японська сторона прямо заявляє, що не постачатиме озброєння до "гарячих точок", якщо "не буде зроблено виключення" або "не буде підписано оборонної угоди". Ну, тобто, "ні, але все може бути".

Про "виключення" та "заборони" щодо оборонної співпраці з японцями красномовно свідчить презентація генерального директора Terra Drone Тору Токусіге, який 28 квітня розповів про плани співпраці з українською компанією Amazing drones. Угоду про інвестиції в цей український проєкт було підписано 31 березня. Хоча тут мова, скоріше, про експорт технологій з України, а не навпаки.

Власне, Amazing drones - це виробник дронів-перехоплювачів. І не аби-який – а з прифронтової Харківської області, що теж досить показово у контексті того, кого японці обирають собі у партнери. Того, хто має більше досвіду через близькість до зони бойових дій, але через цю близькість не має фінансування від інших партнерів.

Зі слів самого Тору Токусіге, саме ланка дронів та протидронів у Сил самооборони зараз дещо просідає і, на тлі викликів з боку КНР, КНДР та РФ, японцям потрібно дуже швидко цей напрям у себе впроваджувати та масштабувати. А, як той же очільник Terra Drone казав, ніхто у світі не масштабує дронові технології так швидко, як українці.

Україна та Японія є природніми партнерами, бо ми маємо таких же природніх суперників. Тому тема масштабування цієї співпраці – це питання часу, політичної волі та рівня тиску з боку РФ й її союзників на Токіо. Адже саме Кремль змінив правила гри у світі – і він обов’язково доб’ється того, що оборонна угода між Україною та Японію буде досягнута.

"Все йде за планом", - як-то кажуть.