Цьогомісячне усунення прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана внаслідок його нищівної поразки на виборах викликало шквал коментарів, пише Джеймс Ставрідіс в статті, яку публікує The Japan Times.
Автор пояснює, що значна частина з них стосувалася наслідків для ультраправого популізму в Європі, тоді як інші зосередилися на можливому впливі на політику США, з огляду на тісні зв'язки руху "MAGA" президента США Дональда Трампа з партією "Фідес" Орбана та особистий політичний капітал, витрачений віцепрезидентом Джей Ді Венсом.
Водночас, в статті наголошується, що менше уваги приділялося тому, як поразка Орбана вплине на геополітику та військову стратегію як у Європі, так і в ширшому контексті.
Ставрідіс поділився, що вперше він зустрівся з колишнім прем'єр-міністром Угорщини навесні 2010 року, коли його вдруге було обрано на цю посаду. Політик справив на нього враження харизматичної та розумної людини.
"Ми довго обговорювали місію НАТО в Афганістані, де Угорщина мала понад 600 військовослужбовців, більшість з яких займалася підготовкою Афганських національних сил безпеки", - пригадав він.
Примітно, що Орбан загалом висловлював підтримку, але явно мав сумніви щодо низки інших місій НАТО. Ставрідіс пригадує, що коли через рік розпочалася війна в Лівії, Угорщина відмовилася брати в ній участь, і протягом наступного десятиліття Орбан став справжнім головним болем для альянсу.
Зазначається, що найгіршим було те, що Орбан почав дедалі більше зближувався з російським президентом Володимиром Путіним. Це призвело до суперечливих енергетичних угод з Москвою та підтримки низки російських позицій, що суперечили цілям НАТО.
РекламаЖурналіст зазначив, що оскільки в альянсі для прийняття рішень з основних питань необхідний повний консенсус, Орбану вдалося самотужки затримувати вступ Швеції та Фінляндії до альянсу більше ніж на рік. Також угорський політик робив усе можливе, щоб підірвати європейську підтримку України.
"На момент його поразки на виборах його широко вважали головним союзником Путіна в Європі та "троянським конем" всередині альянсу", - йдеться в публікації.
Тому, на думку автора, з його поразкою для Заходу з’явилися три ключові геополітичні та військові переваги.
Пояснюється, що перша і найочевидніша полягає в тому, що Угорщина більше не намагатиметься перешкоджати європейській залученості та підтримці України.
Реклама"Хоча можуть бути деякі залишкові проблеми з боку лідера Словаччини Роберта Фіцо, найзапекліший противник позицій НАТО та ЄС пішов", - констатує Ставрідіс.
Він додає, що другий стратегічний аспект повернення Угорщини до Заходу – географічний. Зазначається, що розташовані в самому серці Центральної Європи, угорці межують із сімома країнами, включаючи Україну.
"Це країна-перехрестя, яка змогла створити стратегічні та логістичні вузькі місця для НАТО та ЄС. Ця роль сягає часів Австро-Угорської імперії XIX та XX століть, коли угорці використовували своє географічне розташування для розвитку своєї торговельної економіки", - наголосив журналіст.
Він прогнозує, що оскільки країна, ймовірно, відвернеться від Москви, на перший план виходить не лише Україна, а й її кордон із Сербією, з огляду на постійні спроби Путіна розширити російський вплив на Балканах.
Третя перевага полягає в тому, що угорські збройні сили зможуть швидко модернізуватися та безперешкодно інтегруватися в НАТО.
Вказується, що хоча чисельність угорських збройних сил становить лише близько 30 000 осіб, Угорщина інвестує в передову сучасну техніку, зокрема в нові німецькі танки Leopard 2A7 та потужні шведські винищувачі JAS39 Gripen.
Ставрідіс зазначив, що попри те, що країна ледь досягає старої мети НАТО щодо витрачання 2% валового внутрішнього продукту на оборону, новий прем'єр-міністр Петер Мадяр пообіцяв збільшити цю частку до 5% до 2034 року.
"Закінчення тривалого політичного панування Віктора Орбана в Угорщині є чудовою новиною з багатьох точок зору, не в останню чергу для альянсу НАТО", - підсумовує автор статті.
Джерело: УНІАН
