Після кількох тижнів гарячої фази війни на Близькому Сході встановилося крихке перемир’я, за яким, вочевидь, послідує нова фаза ударів. Але вже зараз зрозуміло, хто у цьому конфлікт переміг, а хто програв. Про це пише Daily Mail.
Видання визначає переможців і переможених за простим принципом: хто опинився у кращому становищі, ніж до війни, а хто – у гіршому.
Прямі учасники: Іран, Ізраїль і США
Автори публікації констатують, що Іран зазнав величезних втрат, як матеріальних, так і людських. Серед найпомітніших – загибель багаторічного диктатора аятоли Алі Хаменеї та знищення 80% ракетних виробничих потужностей країни.
Але з іншого боку сам політичний режим не просто вижив, але й укріпився, ставши навіть більш радикальним у своїх позиціях. Крім того, за оцінками експертів, значна частина ядерного потенціалу Ірану вціліла у підземних бункерах.
При цьому Іран де-факто контролює Ормузьку протоку і має намір зберегти цей статус-кво за умовами мирної угоди. Це те, чого Іран ніколи не мав до війни, і це значне посилення його геополітичної ролі.
Під час війни з Іраном США продемонстрували свою беззаперечну військово-технічну перевагу. Але погане планування та чутливість до політичних та економічних наслідків конфлікту не дали Америці на чолі з Трампом здобути перемогу.
Попри тотальне військове домінування над Іраном, США після 5 тижнів війни опинилися в гіршому геополітичному становищі, ніж були до війни. Глобальна енергетична криза спричинила новий сплеск інфляції в США і, як наслідок, збурила невдоволення війною серед американців.
Реклама13 тисяч ракетно-бомбових ударів по Ірану не змусили Іран відмовитися від розробки ядерної зброї і не призвели до зміни режиму в країні. Тож домогтися ключових цілей США не змогли.
Також війна додатково підірвала і без того погані відносини США із союзниками в Європі.
Що стосується Ізраїлю, то, як повідомляють численні публікації ЗМІ, саме ізраїльський прем'єр Нетаньягу переконав Трампа, що в Ірані станеться революція і режим аятол впаде, щойно почнеться військова операція. Тепер, коли усім стало зрозумілим, наскільки ці сподівання були далекими від реальності, американський політичний істеблішмент і Дональд Трамп зокрема можуть покласти на Ізраїль усу провину за цю ганебну поразку.
Непрямі переможці: Росія, Китай та інші
Росія та Китай, які не брали участі у війні, отримали величезну економічну та/або геополітичну вигоду від війни.
РекламаЧерез нафтову кризу США скасували деякі санкції проти Росії, що дозволило країні-агресору отримати великі позапланові прибутки.
Своєю чергою Китай, який і так мав непогані відносини з Іраном, домовився про прохід своїх танкерів через Ормуз. Також Пекін був одним із посередників в переговорах між США та Іраном, додатково посиливши свій вплив у регіоні.
Певний геополітичний престиж отримав і Пакистан, який був головним медіатором між протиборчими сторонами і надав майданчик для переговорів.
Оскільки закриття Ормузької протоки призвело до хаосу на світовому енергетичному ринку, в тій чи іншій мірі від війни виграли усі країни, які є експортерами нафти, але не залежать від Ормузької протоки. Серед них зокрема Норвегія та Канада, які скористалися енергетичною кризою.
Опосередковано переможені: Європа, арабські монархії та інші
Небажання країн Європи втягуватися у війну, чого вимагав Трамп, призвело до подальшого погіршення відносин країн континенту зі США. Аж до погроз вивести Америку з НАТО. На тлі не вирішеної проблеми з російським імперіалізмом, для Європи навіть просте скорочення чисельності військ США на континенті становить додаткову небезпеку.
Також Європа була одним з тих, хто відчув тяжкі економічні наслідки від блокування Ормузької протоки. Ціни на газ та нафту зросли, що спричинило загальний стрибок інфляції.
Попри те, що арабські країни Перської затоки не брали участі у війні, вони постраждали від конфлікту чи не найбільше після самого Ірану. Самое по Кувейту, Саудівській Аравії, ОАЕ та інших країнах регіону летіли іранські ракети і дрони. А перекриття Ормузької протоки ще й позбавило їх можливості експортувати свою нафту і газ.
Причому зусилля з диверсифікації власної економіки не врятували ситуацію. Уряди Дубаю, Катару та інших десятиліттями намагалися перетворити свої країни на туристичні та фінансові центри. Однак ракетно-дронові удари за лічені дні обнулили довіру як інвесторів, так і туристів.
Серед очевидних невдах також інші країни Азії, залежні від близькосхідної нафти – Південна Корея, Шрі-Ланка, Бангладеш, Філіппіни, Індія тощо.
Джерело: УНІАН
