Росія душить порти України: у Time назвали головну мету Кремля

Росія посилила атаки на українські чорноморські порти, намагаючись не лише зірвати експорт зерна, а й позбавити Україну одного з головних джерел валютних надходжень. Крім того, Кремль розраховує, що зростання світових цін на продовольство змусить міжнародних партнерів тиснути на Україну щодо припинення ударів по території РФ. Про це на шпальтах Time пише оглядач Ян Бремер.

Автор зазначає, що, попри успішні удари українських дронів углиб Росії та ізоляцію окупованого Криму, останнім часом Москва досягла певних результатів. І не лише шляхом ракетного терору проти українського цивільного населення, а й ведучи інтенсивну кампанія проти українських чорноморських портів. 

За словами оглядачі, такі заходи оголили нестачу ракет-перехоплювачів для систем протиповітряної оборони України, порушили експорт зерна, скоротили експортні доходи Києва та призупинили постачання озброєнь українським військам. Особливо критично це виглядає напередодні збору врожаю, адже сільськогосподарська продукція забезпечує близько 60% українського товарного експорту.

"Якщо ці перебої триватимуть, Росія може перекрити Україні одне з найважливіших джерел надходження іноземної валюти та водночас посилити свої позиції на міжнародних переговорах, завдавши економічного удару по великих імпортерах зерна в Африці та Азії", - йдеться у статті.

Бремер звернув увагу, що українська влада намагається применшити масштаби завданої шкоди: після двотижневої хвилі російських ударів дронами й ракетами по Одесі та інших прибережних містах міністр аграрної політики України в липні заявив, що порти залишаються відкритими і працюють.

"Однак приблизно 90% судновласників призупинили заходження своїх суден до українських портів, оскільки, як і в Ормузькій протоці поблизу Ірану, страхові премії різко зросли через високий ризик нових атак", - пише оглядач.

Росія раніше вже била по портах України

Він нагадав, що це вже не перше припинення руху суден у Чорному морі після повномасштабного вторгнення Росії в Україну: наприкінці 2025-го та на початку 2026 року російські удари по портах теж порушували їхню роботу, але ненадовго.

Проте нинішня кампанія є значно масштабнішою та інтенсивнішою, наголошує Бремер. На його думку, значною мірою це пояснюється нещодавніми успіхами України, особливо на території самої Росії, які змусили диктатора Володимира Путіна спробувати перехопити ініціативу на полі бою. 

"Найбільша проблема України полягає в тому, що вона змушена покладатися на обмежений запас американських ракет-перехоплювачів Patriot - єдиного надійного засобу захисту від російських ракет - для прикриття своїх міст і військових логістичних маршрутів", - констатує автор.

Він вважає, що перекидання систем Patriot для захисту портів було б як дорогим, так і ризикованим рішенням. Росія ж це розуміє, тому продовжуватиме атакувати порти як ракетами, так і роями безпілотників, не залишаючи страховим компаніям підстав для зниження страхових тарифів, а судновласникам - стимулів повертатися до українських портів.

РФ прагне послаблення міжнародної підтримки України

Б'ючи по портах, Москва також прагне послабити міжнародну підтримку України шляхом підвищення світових цін на продовольство, вважає оглядач.

"Україна забезпечує чверть імпорту пшениці до Єгипту та близько 18% імпорту пшениці до Індонезії. Крім того, вона є найбільшим постачальником кукурудзи до Європейського Союзу, забезпечує 92% імпорту соняшникової олії до ЄС і залишається важливим постачальником кормового зерна та олії", - йдеться у матеріалі.

На думку автора, Путін розраховує, що зростання цін на продукти харчування - у той час, коли війна США з Іраном уже підштовхує вгору вартість нафти та багатьох інших товарів, - змусить торговельних партнерів України, насамперед європейські країни, тиснути на Київ із вимогою зменшити інтенсивність ударів по території Росії.

"Однак така стратегія навряд чи спрацює. Європейська підтримка України залишається міцною, а уряди, які потерпатимуть від зростання цін, швидше покладатимуть відповідальність на Москву, ніж на Київ. Проте Путін настільки прагне досягти успіхів на полі бою, що, ймовірно, продовжить цей курс навіть без очевидної перемоги", - стверджує Бремер.

Вихід є, але це складно і дорого

Він вважає, що очікувати відновлення угоди, укладеної за посередництва Організації Об'єднаних Націй у липні 2022 року, яка забезпечила безпечне судноплавство до українських портів і з них, не варто.

"Подібно до того, як напружена ситуація в Ормузькій протоці змусила сусідні країни шукати нові маршрути для експорту нафти з Перської затоки, Україна може переорієнтувати експорт зерна через Дунай, румунські порти та залізничне сполучення, як це вже відбувалося на початку війни", - пише він.

Однак, наголошує, такі альтернативні маршрути є дорогими та складними з логістичного погляду.

"З усіх цих причин характер війни Росії проти України змінюватиметься, оскільки кожна сторона шукатиме нові способи вийти із глухого кута на полі бою на свою користь. А економічна шкода, яка відчувається далеко за межами України та Росії, продовжуватиметься", - підсумовує автор.

Втрати України від простою портів

Раніше УНІАН писав, скільки Україна втрачає за кожен день блокади портів. Зазначалося, що кожен день їх простою через російський терор затримує відвантаження українських товарів приблизно на $70 млн. 

Також ми писали, що удари РФ можуть перешкодити доставці українського зерна на ринки. 90% зернових та олійних культур проходить через Одесу та сусідні порти Чорноморськ і Південний. Директор одеської компанії, що надає морські послуги, Олексій Смоляр сказав, що великі судноплавні компанії уникають України з весни. Їхнє місце зайняли підприємливі близькосхідні компанії.

Крім того, засновник групи компаній Prime, паливний експерт Дмитро Льоушкін розповідав, що блокада портів найбільше бʼє по українських аграріях, які є одним із головних джерел валютних надходжень для України. За його словами, Україні доведеться повертатися до логістики 2022 року і перевозити зерно через Польщу, Румунію та дунайські порти. Однак цього разу ситуація буде складнішою, адже європейські країни навряд чи погодяться безперешкодно пропускати великі обсяги українського зерна.