Україна поступово відмовляється від стратегії, за якої головною метою дипломатії було переконати президента США Дональда Трампа зберегти підтримку Києва. Як пише Milwaukee Independent, усвідомлення безрезультатності такого підходу стало одним із переломних моментів у воєнній стратегії України.
Автор публікації зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році Україна значною мірою залежала від Сполучених Штатів у питаннях постачання озброєнь, протиповітряної оборони, розвідки та дипломатичної підтримки. Така залежність давала Вашингтону значний вплив на рішення Києва.
Ситуація змінилася після повернення Трампа до Білого дому. Під час передвиборчої кампанії він обіцяв завершити війну за 24 години, однак його підхід до України та Росії, як зазначається у публікації, дедалі більше будувався на транзакційній політиці, тобто на ідеї взаємовигідних угод. Київ спочатку намагався зберегти американську підтримку, роблячи політичні та символічні кроки назустріч Трампу.
Втім, ці спроби не дали очікуваного результату. У публікації наголошується, що Україна зрештою дійшла висновку: особиста дипломатія не здатна відновити колишні гарантії безпеки, якщо американська адміністрація вже змінила своє ставлення до війни.
"Україна мала перейти від пошуку запевнень до створення важелів впливу", – йдеться у матеріалі.
Цей перелом торкнувся не лише дипломатії. Як розповідає автор, Києву довелося прискорити розвиток власного оборонного виробництва, тактичних інновацій та спроможності вести війну за умов обмежених зовнішніх ресурсів. Водночас Україна поглиблювала співпрацю з європейськими державами.
Зменшення нової американської допомоги змусило Київ пристосовуватися до дефіциту. Частина раніше схвалених поставок та розвідувальна співпраця залишалися чинними, однак Вашингтон уже не сприймався як гарантований і стабільний ресурс. Відтак військова стійкість України почала безпосередньо перетворюватися на політичну незалежність.
Паралельно зміни відбулися і в Європі. Найактивніше переглядати оборонну політику почали Польща, країни Балтії, держави Північної Європи та дедалі більше Німеччина. Для них близькість до Росії зробила загрозу більш очевидною. Водночас частина інших європейських країн залишається повільнішою у збільшенні військових витрат.
Водночас Росія, за оцінкою автора, залишається небезпечною, але стикається з дедалі більшими обмеженнями. Москва здатна витримувати значні людські та економічні втрати, проте виснаження ресурсів, інфляційний тиск та обмежені виробничі можливості ускладнюють покращення її становища на полі бою.
Тому, як наголошується у публікації, Україні не варто розраховувати на раптовий крах Росії. Натомість перспективнішим підходом є систематичне послаблення російського військового потенціалу.
"Мета полягає не в тому, щоб чекати драматичного внутрішнього розколу в Москві, а в тому, щоб зробити продовження агресії дорожчим, менш результативним і складнішим для підтримання", - наголошує автор.
У підсумку, пише Milwaukee Independent, завершення війни дедалі більше залежатиме не від одного дипломатичного рішення, а від сукупного ефекту української адаптації, переозброєння Європи та зростання обмежень для Росії. Для Києва відмова від ставки на особисту прихильність Трампа означає перехід до моделі, заснованої на власних спроможностях, витривалості та створенні довгострокових стратегічних важелів.
Джерело: УНІАН
