Удари по Ірану не означають зміну режиму: експрацівник ЦРУ попередив про ризик великої війни

США та Ізраїль завдали значної шкоди військовому та безпековому апарату Ірану. Вищі командири гинули з такою швидкістю, яка рідко зустрічається у сучасній війні. Про це пише колишній співробітник ЦРУ, який має великий досвід роботи на Близькому Сході, Джонні Ганнон для Financial Times.

"Почуття безкарності режиму було похитнуто. Це справжні досягнення. Але Ісламська Республіка залишається тим, чим вона була завжди: режимом, який чинить жорстокість у власній країні та дестабілізує ситуацію за кордоном", - підкреслив експерт.

Військові перемоги не гарантують політичних змін

За його словами, військовий успіх не варто плутати з політичними перетвореннями, адже саме перед такою дилемою зараз стоїть Вашингтон та його регіональні союзники - як використати перемоги на полі бою, не впадаючи у звичну ілюзію, що лише тиск може призвести до зміни режиму. 

"Після 26 років роботи в ЦРУ, зокрема участі в керівництві масштабними програмами таємних операцій, мій досвід підказує мені, що тут немає чарівної палички - тим більше в таємних операціях. Деякі теоретики зовнішньої політики не враховують, що політичну культуру не можна перекроїти з повітря, а людську природу не можна переробити з конференц-залу у Вашингтоні. Зараз питання полягає в тому, чи достатньо добре ми розуміємо Іран, щоб вплинути на його розкол, не спричиняючи його краху", - зауважив Ганнон.

Колишній співробітник ЦРУ додав, що більшість серйозних спостерігачів вже розуміють цю неприємну правду, а перспективи негайних політичних змін у Тегерані залишаються мізерними. 

Як розповів науковець Карім Саджадпур, Революційна гвардія та військові хочуть, аби режим вижив, адже це відповідає їхнім економічним інтересам. Навіть після військових невдач основні інструменти примусу режиму залишаються достатньо неушкодженими, аби визначати наступництво та виживання.

Країни Перської затоки побоюються наслідків війни

"Американські партнери з Перської затоки, особливо ОАЕ, не зацікавлені в тому, щоб залишитися по той бік води від пораненої тварини. Тривала війна різко підвищить витрати: постійні загрози ракетними ударами та атаками дронів, перебої у судноплавстві та страхуванні через Ормузьку протоку, тиск на довіру інвесторів до Абу-Дабі та Дубая, а також прихований ризик дій іранських союзників або таємних актів відплати на території Еміратів", - пояснив Ганнон.

Крім того, лідери ОАЕ розуміють, що коли вильоти закінчаться і заголовки ЗМІ будуть зосереджені на інших темах, вони все одно матимуть наслідки. Вони переймаються не лише через те, чи виживе Ісламська республіка, а через те, чи виживе вона розлюченою, загнаною в кут і ще більш схильною до асиметричної відплати. 

Водночас розвідувальне співтовариство США має бути пильним та мати достатньо ресурсів, аби впоратися з поверненням до холодної війни з Ісламською Республікою, яка може включати смертоносні операції, що спрямовані проти американських посадовців, наголосив експерт.

"Ось чому Сполучені Штати повинні протистояти спокусі вийти за межі заявлених цілей президента Дональда Трампа, що може призвести до того, що ми поринемо у безстрокову кампанію зі зміни режиму. Небезпека полягає не лише у розширенні місії. Це ризик справжньої регіональної війни", - попередив автор матеріалу.

Впродовж більше ніж одного покоління деякі американські політики вважали, що Близький Схід можна виправити, реорганізувати або перетворити за допомогою сили та політичної інженерії. Така зарозумілість неодноразово зазнавала невдачі, адже вона не враховує, як насправді працює влада в регіоні, підкреслив колишній співробітник ЦРУ.

Слабкість і роздробленість іранської опозиції

"Це особливо актуально при обговоренні альтернатив нинішньому режиму. Немає згуртованої опозиції, готової взяти владу в свої руки. Іранська діаспора роздроблена. "Муджахід-е-Халк" (MEK) - опозиційна група у вигнанні з суперечливими внутрішніми практиками та низьким рівнем довіри в Ірані – не є життєздатним носієм легітимності", - вважає Ганнон.

Експерт нагадав, що син останнього шаха Ірану та найвідоміша постать серед монархістів у вигнанні Реза Пахлаві залишається найбільш впізнаваною фігурою в опозиції за кордоном. 

"Можливо, він ще стане справжнім захисником іранського народу, але популярність - це не те саме, що влада, і він поки що не користується лояльністю силових або військових структур, які б могли визначити хід будь-якого серйозного перехідного процесу", - пояснив автор публікації.

За словами Ганнона, найрозумнішим курсом у цьому питанні є стратегічне терпіння, а саме деякий час продовжувати послаблювати летальні можливості режиму, але при першій кращій нагоді зменшити кількість бомбардувань, аби не погіршувати настрої цивільного населення. 

"Перш за все, Вашингтон повинен продовжувати тісно консультуватися з союзниками з Перської затоки, яким доведеться справлятися з наслідками ще довго після закінчення військової фази. Іран ще може змінитися. Насправді, це цілком імовірно. Але історія показує, що Сполученим Штатам набагато легше послабити цей режим, ніж сформувати те, що буде далі", - підсумував експерт.